Акмеїзм (від ін. -грец. ἀκμή «цвітіння; пора цвітіння») – поетичний напрямок у російській поезії 1910-х років. Акмеїсти проголошували матеріальність, предметність тематики та образів, точність слова.
Вищою точкою в ієрархії цінностей їм була культура, тотожна загальнолюдської пам'яті. Тому такі часті у акмеїстів звернення до міфологічним сюжетам та образам.
Акмеїстами цінувалися такі елементи художньої форми, як стилістична рівновага, мальовнича чіткість образів, точно виміряна композиція, відточеність деталей. У їх віршах естетизувалися тендітні грані речей, стверджувалася атмосфера милування побутовими, звичними дрібницями.
акмеїзм (від – цвітіння, квітуча пора) – літературна течія, що протистоїть символізму і виникла на початку XX століття в Росії. Акмеїсти проголошували матеріальність, предметність тематики та образів, точність слова.