Акмеїсти проголошували матеріальність, предметність тематики та образів, точність слова. Акмеїзм – це культ конкретності, "речовинності" образу, "мистецтво точно виміряних і зважених слів". Його програма була вперше публічно оголошена 19 грудня 1912 в кабарі «Бродячий собака» в Петербурзі.
Акмеїзм – це літературна течія, яка виникла на початку XX століття в Росії на противагу символізму. Акмеїсти проголошували матеріальність, предметність тематики та образів, точність слова, тоді як символісти вдавалися у текстах до недомовленості та загадковості.
Вищою точкою в ієрархії цінностей їм була культура, тотожна загальнолюдської пам'яті. Тому такі часті у акмеїстів звернення до міфологічним сюжетам та образам.
Акмеїстами цінувалися такі елементи художньої форми, як стилістична рівновага, мальовнича чіткість образів, точно виміряна композиція, відточеність деталей. У їх віршах естетизувалися тендітні грані речей, затверджувалася атмосфера милування побутовими, звичними дрібницями.