Тож вираз “випити на посошок” означав насамперед турботу про безпеку подорожнього. Згодом традиція поширилася на всіх учасників застілля. Остання чарка стала своєрідним тестом на сп’яніння і слугувала для перевірки здатності гостей самостійно повернутися додому.
Мандрівник обов’язково мав випити чарку до дна, залишивши кілька крапель, які вихлюпувалися через плече “на доріжку”. Звідси й почалася традиція пити “на посошок”.
6. На посошок – гостю вручали посох і ставили на нього чарку. Якщо гість проливав вино, упускав стопку, не доносив до рота, то його належало залишити ночувати в гостях; 7.