Середнього селянина на початку XIX століття уряд оцінював у 150 рублів. Якщо що, ми говоримо про чоловіків. Жінки та діти часом коштували справжні копійки – від 5 до 25 рублів. У містах ціни на «робочих дівок» були суттєво більшими — покоївки та рукоділки коштували від 250 рублів і вище.
Вартість кожного конкретного кріпосного варіювалася залежно від статі, віку та професійних навичок. Так, у середині XVIII століття середня ціна селянина становила близько 30 рублів, а до 1800 року виросла до сотні «цілкових». Найбільше платили за людей мистецтва.
Один кінь, одна корова, дві вівці». Доходи сім'ї протягом року становили 77 рублів 20 копійок. З них продажем сільгосппродукції (жито, овес, худоба) селяни заробили 28 рублів, решта 49 рублів – це оплата роботи на поміщика, візництво та інше. Витрати становили суму дещо більшу – 81 рубль 65 копійок.
В другій половині XVIII століття у Російській імперії проживало 36 мільйонів чоловік. Це час було розквітом кріпосного права. Кріпаки становили 60 % населення — понад 21 мільйон людей.