Почнемо з того, що логопеди не ставлять діагнози (цим займаються лікарі), а пишуть логопедичні висновки. Тому слід розрізняти так звані клінічні діагнози (алалія, дислалія, дизартрія, ринолалія, афазія, заїкання) та логопедичні висновки (ЗНМ, ФФН, ЗРР, ФНМ, ЛГНМ).
Логопеди допомагають у запуску мовлення в дітей, які не говорять, коригують проблеми з вимовою окремих звуків, складів, слів, речень, фраз. Найчастіше до логопедичної допомоги звертаються батьки дітей із затримкою мовленнєвого розвитку, порушеннями усного мовлення (дисфонією, брадилалією, тахілалією, алалією, заїканням тощо).
Навчання на логопеда: яка освіта потрібна? Ідеальний варіант – вища педагогічна або психологічна. З такою освітою можна заочно навчитися на логопеда за кілька місяців, отримати диплом про профперепідготовку та влаштуватися на роботу в державну організацію – наприклад, у школу чи дитячий садок.