Буквиця (від слав. «буква»), або ініціал (від лат. initialis «початковий») – це оригінально прикрашена велика літера на початку тексту, один із найдавніших елементів оформлення книги. Їх використовували, щоб привернути увагу читача до початку тексту та відобразити його тематику.
Буквиця – Набір символів, якими користувалися Слов'янські народи для написання слів, текстів, грамот. Іншими словами – для передачі інформації. Кожна буква в Буквице несе у собі певний сенс, образ, грань. Будь-яке слово може бути розшифроване як абревіатура (МВС, ФАС, ЦВК, ФСБ).
На Русі буквиці з'явились ймовірно в X столітті (старіші книги не збереглися) під впливом візантійського мистецтва. 988 року київський князь Володимир Святославович одружився з візантійською царівною Ганною. Разом з нею до Києва прибули священики, вони привезли церковне начиння та богослужбові книги.
24 травня Церква здійснює пам'ять святих рівноапостольних братів Кирила та Мефодія. Брати були православними ченцями та слов'янську абетку створили у грецькому монастирі. Вчені вважають, що слов'янська писемність була створена в ІХ столітті, приблизно в 863 році.