Наприкінці роману П’єр освідчується Наташі Ростовій; в епілозі вони одружені й мають чотирьох дітей. Безухов зображений щасливим батьком сімейства; також ідеться, що він знайшов свій сенс життя в можливості допомагати іншим людям.
П’єр глянув на Долохова, зіниці його опустилися: щось страшне й потворне, що мутило його впродовж обіду, піднялося й оволоділо ним. Він нагнувся всім огрядним тілом через стіл. – Не смійте брати! – крикнув він.
Як патріот у період війни з Наполеоном: споряджає тисячу ополченців власним коштом, заклично звертається до дворянства з палким закликом “єднання з народом”, залишається в Москві, бо сам особисто бажає знищити Наполеона або загинути самому за Батьківщину, прибуває на Бородінське поле під час чергової битви.