До 1940 року Земля Олександра I вважалася частиною материка, поки не з’ясувалося, що вона є островом: під багатометровою товщею шельфового льоду було виявлено протоку, що відокремлює острів від материка. Таким чином, Беллінсгаузен перший здійснив повне плавання навколо Антарктиди на широтах від 60° до 70°.
В Антарктичному крижаному щиті міститься близько 61 % усієї прісної води на Землі, що еквівалентно 58 м рівня Світового океану. У Східній Антарктиді фундамент крижаного щита складають континентальні породи, тоді як у Західній Антарктиді фундамент занурюється більш як на 2500 м глибше рівня моря.
16 (28) січня 1820 р. першою російською антарктичною експедицією на шлюпах “Восток” і “Мирный” під керівництвом Фаддея Фаддійовича Беллінсгаузена і Михайла Петровича Лазарєва було відкрито Антарктиду.