Виявляється, миш’як, подібно до інших отруйних речовин, таких, як сполуки ртуті, свинцю, сурми та ін., вступає в хімічну реакцію із сульфгідрильними, або тіольними, групами (-SH), що входять до складу білкових молекул.
Механізми токсичності неорганічного миш’яку пояснюють конкуренцією з фосфатами та інгібуванням ферментів, що беруть участь в енергетичних процесах, а також зв’язуванням із гідратованими сульфгідрильними групами різних білків, зі зміною їхньої просторової структури й активності (“тіолова отрута”).
Миш’як впливає на окислювальні процеси в мітохондріях і бере участь у багатьох інших важливих біохімічних процесах. Токсична доза для людини становить 5-50 мг, летальна доза – 50-340 мг.
Симптоми гострого отруєння включають дисфагію (розлад ковтання), металічний присмак у роті, нудоту, блювоту, біль у ділянці живота, діарею на кшталт “рисового відвару”, гіпотензію, порушення ритму серця, енцефалопатію, судоми та кому, які виникають за кілька годин після впливу миш’яку.